Урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальних дошок

Ця подія є нагадуванням про ціну, яку Україна платить за свою незалежність, та про подвиг тих, хто віддав своє життя, щоб ми жили у вільній країні.

Богдан Богуш (1990–2024)

Богдан народився в Любомлі, навчався у Вишнівській школі. Після строкової служби працював далекобійником за кордоном. З початком повномасштабної війни став до лав тероборони, а згодом був мобілізований у січні 2023 року. Молодший сержант зенітно-ракетного відділення брав участь у бойових діях, отримував відзнаки за сумлінну службу. Загинув 26 лютого 2024 року під час виконання військового обов’язку поблизу Богданівки на Донеччині. У нього залишилися дружина та донька.

Сергій Пилипюк (1975–2023)

Уродженець Вишнева, Сергій пройшов строкову службу в танкових військах, працював механіком-водієм. У 2022 році був мобілізований, пройшов підготовку та воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади. Вважався зниклим безвісти з грудня 2022 року, пізніше ідентифікований за ДНК. Загинув у боях біля Опитного на Донеччині. У Сергія залишилися дружина та троє дітей.

Юрій Сєчний (1986–2024)

Юрій народився в Білорусі, але більшу частину життя провів у Любомлі та Вишневі. Після здобуття професії тракториста працював, ростив доньок. У 2022 році, не вагаючись, вступив до ЗСУ. Служив водієм-механіком, здобув статус учасника бойових дій. Загинув 29 лютого 2024 року під час ворожого обстрілу біля села Богданівка.

Микола Терешкевич (1976–2023)

Микола був доброю, щирою та працьовитою людиною. Він не шукав легких шляхів, завжди був готовий прийти на допомогу. У 2015-2016 роках брав участь в АТО, а у 2022 році знову став до лав ЗСУ. Воював під Бахмутом, отримав поранення, але повернувся на фронт. Під час відпустки у березні 2023 року раптово помер.

Сергій Сахарук (1973–2022)

Сергій понад 20 років працював землевпорядником у Вишнівській сільській раді. Коли почалася війна, добровільно пішов до тероборони, а згодом – на фронт. У вересні 2022 року зник безвісти, і лише у 2024 році було офіційно підтверджено, що він загинув у боях поблизу Білогірки на Херсонщині.

На відкриття меморіальних дошок зібралися рідні, друзі, представники влади, вчителі та учні Вишнівського ліцею. Присутні наголошували: ми не маємо права забути тих, хто ціною власного життя боронив Україну.

До слова були запрошені Володимир Міщук, директор ОЗ «Вишнівський ліцей», Віктор Сущик, сільський голова, Галина Федончук, перший заступник сільського голови та рідні загиблих воїнів.

У своїх промовах вони згадували Героїв як відважних, чесних і самовідданих синів України, які стали на захист рідної землі, не вагаючись.

Ця подія відбулася у день, коли Україна згадує три роки боротьби, три роки нескореності та три роки жертовності її найкращих синів і дочок.

Меморіальні дошки стали символом пам’яті та нагадуванням кожному, що Герої поруч з нами – у наших серцях, у наших вчинках, у кожному мирному дні, який вони нам вибороли.

 Вічна пам’ять і слава нашим Захисникам! Герої не вмирають!

Фото та відеоматеріал можете переглянути за посиланням https://www.facebook.com/share/p/18Zc3jgmLv/